фото: Предмети скарбу з с. Підгородище. М.Филипчук, Н.Білас, І.Тимець. Скарб гальштадсько-латенської доби. Каталог, Вин­ники, 2006.

Люди заселяли наш край з давніх-давен. Вони не залишили по собі наративних (письмових) джерел, тому «почути» їх зараз можна лише завдяки археологічним відкриттям. Бажаючи привернути увагу читачів «Газети» до найдавнішої історії, започатковуємо цикл публікацій про старі городи — коли ще не було ні Львова, ні Галичини

Люди заселяли наш край з давніх-давен. Вони не залишили по собі наративних (письмових) джерел, тому «почути» їх зараз можна лише завдяки археологічним відкриттям. Бажаючи привернути увагу читачів «Газети» до найдавнішої історії, започатковуємо цикл публікацій про старі городи — коли ще не було ні Львова, ні Галичини.

Рік тому мені пощастило побувати в селі Підгородище Перемишлянського району, розташованому за 30 км від Львова на південний схід. На околиці рельєф різко змінюється, переходячи в кряж. На цьому кряжі в другій половині I тисячоліття існував великий город. Його зарослі віковим буком земляні укріп­лення досі вражають — ніколи не бачив нічого подібного.

Дитинець не був великим, його прямокутний контур відтворюють добре збережені вали. В єдиному місці, де валу немає, очевидно, була брама. А оскільки тут на поверхню виходять скелясті породи, будівничі міста вдало використали їх на двох кутах: неважко здогадатися, що на скелях стояли дерев’яні вежі.

Найбільше вражає, однак, система збережених доріг. Рельєф, хоч не рівний, а все ж не дуже складний, і можна було спланувати прямий під’їзд до брами. Проте будівничі міста вирішили інакше. Вузька дорога петляла навколо дитинця, зі шляху легко збитися, зійшовши на манівці. Щоб досягнути такого ефекту, провели величезні земляні роботи та насипали високі вали, що вказує на кваліфікацію тодішніх інженерів.

Донедавна археологи вважали цей город містом так званих «білих хорватів», про яких згадує Нестор у своїй «Повісті минулих літ». Додам, що це єдина письмова згадка про білих хорватів. Їм також приписують будівництво інших городів, найбільшим з яких був на місці сьогоднішнього села Стільсько Миколаївського району. Їх датують VII — X с­т. Вони раптово занепали внаслідок набігу ворога. Хто були ті вороги: мадяри, які примандрували до своєї нової батьківщини близько 895 р., чи хреститель Руси, київський князь Володимир («У рік 981 пішов Володимир на ляхів і зайняв городи їх — Перемишль, Червен та інші, які є й до сьогодні під Руссю», — пише Нестор), чи, додам від себе, раби, на велике число яких вказують грандіозні земляні роботи, а чи й інші вороги, від яких білих хорватів боронили їхні фортеці, — археологи не дійшли спільної думки. Як би там не було, ті міста вже ніколи не відродилися, а травма поразки була така велика, що вцілілі мешканці воліли покинути рідну домівку назавжди. Вижив лише міський посад, сучасна назва якого Підгородище досі вказує на сусідство з давнім Городом.

Кілька років тому Підгородище стало сенса­­­­­ц­ією археологічного світу України — тут знайшли скарб. Хто саме його відшукав, невідомо. Але 2005 р. скарб дістав у дарунок Історико-краєзнавчий музей міста Винники. Це 32 бронзові предмети та три срібні: три нашийні гривни, дві діадеми, 27 браслетів, бронзовий злиток, дзеркало та прикраса у вигляді потрійного ланцюга. Згодом музей отримав ще кілька предметів, які нібито знайшли у тій же місцевості: два бронзові ножі й бронзову пластину. Того ж року спільна експедиція Винниківського музею та Інститут археології Львівського національного університету ім. Івана Франка провела на території городища рятівні дослідження. У результаті виявлено сліди поселення періоду неоліту та раннього заліза, яке керівник експедиції Михайло Филипчук ідентифікував як «гальштадсько-латенське» VIII — I ст. до н. е. Експедиція відкрила також залишки вимощеної каменем центральної площі. Відомий археолог дійшов виснов­ку, що могутні земляні фортифікації спорудили не білі хорвати, а їхні попередники, й що потужна система валів і ровів мала ритуальне значення.

Поліетнічна гальштадтська культура (від м. Гальштадт в Австрії) датована XII — VI ст. до н. е. і локалізується протяжними регіонами Центральної Європи. В Галичині її сліди відомі як культура фракійського гальштадту Гава-Голігради (від угорського поселення Гава та тернопільського села Голігради, де знайшли подібний скарб). Скарби, як стверджує М. Филипчук, є її характерною рисою. Латен («мілина», від озера Невшатель у Швейцарії) — спадкоємець гальштадту, притаманна більшій частині Європи поліетнічна культура V — I ст. н. е., основ­ний масив якої становили поселення кельтів.